4 вересня 1991 року над будинком парламенту України замайорів синьо-жовтий прапор

Для кожної країни її прапор – офіційна емблема держави, символ її суверенітету. Сьогодні в світі існує 197 держав, 193 із них – члени ООН. Кожна країна має свій прапор, на якому кольори та символи відображають їхню особливість.

Основою формування українських державних символів, зокрема й прапора, стала історична традиція ще з часів Давньої Русі. Князь київський Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. Прапор Руської землі був переважно червоний із золотим тризубом. Корогва Галицько-Волинського князівства блакитного кольору із золотим левом.
Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося у 1848 р. Сталося це під час європейської “весни народів”. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. Відтоді прапори в національних кольорах почали використовувати під час проведення Шевченківських та інших свят.
Використання синьо-жовті прапорів на Наддніпрянщині стало можливим після революції 1905-1907 років. На час повалення царизму ці барви були вже звичним і загальновизнаним елементом української національної символіки.
25 березня 1917 р. під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді, а 1 квітня 1917-го учасники української національної маніфестації в Києві несли 320 національних прапорів. Солдати-українці київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: “Вільна Україна”, “Вічна пам’ять борцям за волю”, “Війна до перемоги” тощо.
У подальшому синьо-жовті прапори стали обов’язковим атрибутом всіх зібрань української громадськості у різних містах України та колишньої імперії.
Влітку 1917 р. під синьо-жовтим стягом вирушав на фронт перший український підрозділ – полк ім. Гетьмана Богдана Хмельницького.
Офіційно прапор затвердили в Тимчасовому законі про флот УНР 27 січня 1918 р. Прапором торговельного флоту визначалося «полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах». Прапор військового флоту відрізнявся лише наявністю блакитного Тризуба в кряжі верхньої блакитної смуги.
29 квітня 1918 р.  на есмінцях та лінкорах, що базувалися у Севастополі, були підняті українські прапори. Флагманський корабель “Георгій Побідоносець” подав сигнал про підняття прапору над українським Чорноморським флотом. До Києва та німецького штабу надіслано відповідні повідомлення. Зокрема, в телеграмі до Києва зазначалося: “Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що перебувають у Севастополі, підняли українські прапори. Командування обійняв контр-адмірал Саблін”. Незабаром німецьке командування від імені Центральної Ради надіслало відповідь на радіограму М.Сабліна, в якій прохали його, як командувача флотом, видати наказ про підняття українських прапорів в Керчі до 8-ої години 30 квітня.
За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові прапори. 16 липня 1918 р. гетьман затвердив військовий прапор Української Держави.
13 листопада 1918 р. Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної республіки синьо-жовтий стяг.
За УНР Директорії також використовувався прапор у синьо-жовтих барвах./
Після приходу більшовиків та остаточного приєднання України до СРСР, синьо-жовтий прапор було заборонено.
20 березня 1920 р. ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор Підкарпатської Русі (яка увійшла до Чехословаччини). У 1934 р. чехословацька влада заборонила використовувати прапор. На це представництво українців обурилося: “Ми маємо свій прапор…його історія сягає глибоко в минувшину нашого народа, аж на тисячу років назад…прапора уживав наш князь Лаборець, а потім Федір Корятович. …По світовій війні народні ради русинів з огляду на історичні традиції проголосили синьо-жовті барви за барви підкарпатської Русі й нашого руського народу”.
15 березня 1939 р. Сейм Карпатської України, що відбувся у Хусті затвердив синьо-жовтий прапор Карпатської України.
ОУН та її попередниця Українська військова організація (УВО) у своїй діяльності  використовували національний прапор. У листопаді 1928 р. до десятої річниці Листопадового чину у Львові над собором св. Юра українські активісти вивісили синьо-жовтий прапор з написом «УВО». Згодом так само вчиняли і ОУНівці, послуговуючись червоно-чорним та національним прапорами. На початку 1930-х рр. з’явився гімн ОУН, де є слова: «Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій».
У квітні 1941 р. Другий Великий Збір ОУН визнав синьо-жовтий прапор національним державним українським прапором.
Влітку 1941 р. націоналістичні та національні прапори майоріли в селах під час проголошення Акта відновлення української держави.
14 жовтня 1947 р., коли вперше відзначалося Свято УПА, Головний осередок пропаганди ОУН зобов’язав підпільників розвісити по населених пунктах синьо-жовті і червоно-чорні з емблемою прапори.
Протягом  ХХ ст. блакитно-жовтий прапор пройшов шлях народного визнання та юридичного оформлення. Важливі події українського державотворення, боротьби за свободу країни, акції протесту та непокори відбувалися під національним стягом. За комуністичного тоталітарного режиму український прапор був елементом спротиву.
У другій половині ХХ ст. були, хоч і поодинокі, спроби піднести український прапор. Зокрема, 1 травня 1966 р. над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині КНЕУ) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу “Більшовик”. Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс. Через дев’ять місяців КГБ вдалося  знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення наргоспу  Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали 3 та відповідно 2 роки таборів суворого режиму.

Державний Прапор України - це символ нашої свободи. Вперше український синьо-жовтий прапор було піднято у Львові над ратушею вранці 25 червня 1848 року. Хоча прапор висів недовго – лише декілька днів, але цей день увійшов в нашу історію як свідчення того, як важко було бути українцем на своїй рідній землі під  чужоземним управлінням.

26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором проходив мітинг пам’яті Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор.
23 березня 1990 р. він з’явився над Тернопільською міськрадою. 3 квітня 1990  р. – над Львівською міськрадою.

24 липня 1990 року Президія Київської міської Ради народних депутатів ухвалила підняти жовто-блакитний прапор поруч із червоно-блакитним державним прапором Української РСР перед будинком міськради на Хрещатику.  Тоді наш славетний земляк, письменник О. Т. Гончар занотував у своєму щоденнику:«Над Київською міською радою замайорів жовто-блакитний прапор! О 7-й год. вечора освятили й підняли. Людей було багато, і молодь, і старші розуміють значення події. Щойно дзвонила Алла Платонівна [Бажан], бігала, каже, раненько дивитись, чи не зняли. Майорить! Хтось діждеться, що замайорить і над цілою Україною. Хтось дочекається». 
А 24 серпня 1991 року була проголошена незалежність України, підтверджена на референдумі 1 грудня 1991 року. 

4 вересня 1991 року в Верховній Раді України після триразового голосування та заяви президента Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, над будинком парламенту урочисто підняли синьо-жовтий національний прапор України.
18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» надала статус офіційного синьо-жовтому прапору. Постановою Президії Верховної Ради «Про прапор України», де йшлося: «До прийняття Конституції України дозволити в протокольних заходах використовувати жовто-блакитний прапор». При цьому, цим актом не було встановлено співвідношення сторін прапора, хоча фактично використовувалася пропорція 1:2.
Це був ковток свободи. За це вже не відправляли в гулаги і в’язниці, не розстрілювали і не саджали до психдиспансерів, намагаючись знищити особистість медикаментозним шляхом. Жовто-блакитний прапор на будівлі найвищого законодавчого органу держави символізував початок нової епохи для понівеченої країни.

Український державний прапор на морі вперше було піднято 12 лютого 1992 року в іспанському порту Валенсія. За наказом капітана теплохода «Кременчук», боцман із двох сигнальних прапорів зшив жовто-блакитний, який і було урочисто піднято над судном. Відразу після підняття прапора, капітан В’ячеслав Кисловський повідомив про це своєму керівництву, а також відправив телеграму до Верховної Ради та Президентові. На судні зафарбували червону смугу на димовій трубі й зірвали радянський герб. Перший порт, у який зайшло судно, був Сінгапур. Там стояло багато суден під радянським прапором. Екіпаж «Кременчука» переповнювала гордість, бо над їхнім судном майорів жовто-блакитний стяг.
Прапор України побував і в космосі. 19 листопада 1997 року на борту шатла «Колумбія» український космонавт Леонід Каденюк розгорнув прапор на висоті 279 км над Землею.

24 серпня 1991 року в ніч проголошення Незалежності, прапор України урочисто внесли до Верховної Ради України. Цей прапор, як реліквія, зберігається під склом у музеї Ради.  

Після подій 2013-2014 років синьо-жовтий прапор став символом боротьби українського народу з агресивним Кремлем за свою свободу та незалежність.

Український національно-державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами.
У ньому втілені віковічні прагнення українців до миру, волі та незалежності рідної землі.
Державний прапор, як символ країни, є втіленням національної єдності, честі та гідності,
традицій державотворення, історії та сьогодення.
Український національний прапор має здатність кликати не тільки на урочисті мітинги і свята,
а й на боротьбу за свободу і честь нації.

Це наш історичний дух, наша совість і наша незламність, це вічно жива пам’ять і вічна мрія нашого народу.

Матеріали /Режим доступу станом на 03.09.2020р./: 
https://armyinform.com.ua/2019/09/4-veresnya-1991-roku-nad-budynkom-parlamentu-ukrayiny-zamajoriv-syno-zhovtyj-prapor/
https://zik.ua/news/2016/09/04/25_rokiv_tomu_nad_verhovnoyu_radoyu_pidnyaly_zhovtoblakytnyy_prapor_831912
https://www.unn.com.ua/uk/news/1599238-25-rokiv-tomu-nad-budinkom-verkhovnoyi-radi-pidnyali-zhovto-blakitniy-prapor
http://javoriv-rda.gov.ua/istorychni-podiji/u-1991-r-nad-budynkom-verhovnoji-rady-ukrajiny-bulo-pidnyato-zhovto-blakytnyj-prapor/
https://yavoriv-info.com.ua/novini/novini-lvivshhini/nad-budinkom-vru-u-1991-bulo-pidnyato-zhovto-blakitnij-prapor 
https://espreso.tv/article/2017/08/23/vid_kyyivskoyi_rusi_do_nezalezhnosti_yak_zminyuvavsya_ukrayinskyy_prapor
https://racurs.ua/ua/n109911-evoluciya-prapora-ukrayiny-vid-znamen-chasiv-volodymyra-velykogo-do-styagiv-scho-proyshly-ato.html
https://druisp.gov.ua/images/galery/denj_prapora.pdf
https://old.uinp.gov.ua/news/sino-zhovtii-prapor-vid-natsionalnogo-do-derzhavnogo
https://golos.kyivcity.gov.ua/news/11847.html?PrintVersion
https://ridna.ua/2017/01/25-rokiv-tomu-natsionalnyj-syno-zhovtyj-styah-stav-derzhavnym-praporom-ukrajiny/

Підготувала науково-технічна бібліотека
відділ інформаційних технологій і комп'ютерного забезпечення
зав. сектору Новосад В.,
світлини web-ресурсу - Новосад В.

Матеріал підготовлено 03.09.2020р.