Пастирські послання митрополита Андрея Шептицького

Шептицький А., Митрополит в 4 т. / Митрополит Андрей Шептицький «Пастирські послання» Пастирські послання 1899-1944. – Львів: Фундація «Андрей». Видавничий відділ «Артос», 2007-2014.

Митрополит Андрей Шептицький – «Український Мойсей», є найбільшою церковною постаттю нашої історії. Його Послання – це найцінніша духовна спадщина, скарбниця та джерело Божої науки, в них є живі й актуальні дороговкази для християнського українського народу. Це пророчі повчання, які залишаться живими на довгі часи.

Послання митрополита збереглись усі

Морально-пасторальні праці митрополита найповніше відкривають духовну велич митрополита і для дослідників. Адже вдалося опублікувати всі декретові послання за довголітнє перебування на престолі слуги Божого Андрея Шептицького.
Із усіх пастирських послань митрополита, відколи він у 1899 приступив до обов’язків Станиславівського єпископа і до смерті 1 листопада 1944-го, можна дослідити і пізнати історію Галичини, релігійну, культурну, економічну, суспільну і політичну ситуації, побачити вади населення, дізнатись, на що саме звертав увагу митрополит і як реагував на ту чи іншу подію у житті духовенства і вірних, як вчив він поводитись в окупаційний режим, а ще як писав про ліберальну совість, українську державу, про декалог, звертався до православної інтелігенції.
Лише про вибори слуга Божий написав 5 послань, вказуючи, як мають поводитися вірні і священики. До слова, останнім було заборонено агітувати за будь-яку конкретну особу. У посланні «Наша державність» (відоме ще «Як будувати рідну хату») владика Андрей пише про українську державу, наділену християнською душею, зазначає, щоб люди обирали людину, яка є передусім християнином.
До першого тому увійшли 52 пастирські послання, написані митрополитом до початку Першої світової війни. Умовно послання можна розділити на три категорії: 1) послання до духовенства, 2) послання до народу, 3) послання до духовенства і вірних. Більше половини послань цього періоду адресовані віруючим. Слід зазначити, що вже перші послання митрополита привернули увагу західноукраїнської інтелігенції та широкої громадськості. У листі до митрополита від 30 березня 1901 року письменник Андрій Чайковський писав: ...признаюсь, що ті листи пояснили мені багато річей, котрі я розумів зовсім інакше... . Високо оцінював твори митрополита Шептицького Іван Франко. Він зазначав, що листи Андрея Шептицького написані живою мовою, подекуди на народному діалекті (наприклад, гуцульському) і водночас на високому інтелектуальному рівні.
У додатках до тому вміщено документи та статті, які необхідні для кращого розуміння історичного контексту подій того часу: згаданий лист письменника Андрія Чайковського до митрополита Шептицького (1901), стаття Івана Франка Соціальна акція, соціальне питання і соціалізм. Уваги над Пастирським посланієм А. Шептицького О квестії соціальній (1904) та стаття єпископа Йосифа Боцяна Пастирські листи Митрополита Андрея (літературний огляд) (1925), яка є своєрідним вступом до творів митрополита.

«Читай послання і роби висновки»

Третій том пастирських послань митрополита дає відповіді на усі ті перекручені закиди, які донині лунають на адресу владики, нав’язані ще у радянський час спецвідділом КДБ. До слова, уже у Польщі інтелектуали почали об’єктивно говорити про багатогранну постать митрополита Андрея. Вони відкидають брехливі звинувачення і перекручування фактів. Чимало колишніх працівників КДБ теж опублікували своє зізнання про ту брехню, яку поширювали у радянський період.
Навіть радянські публіцисти, історики, не називатиму їхні прізвища, які писали на замовлення, сьогодні шкодують про це або говорять відверто, що не мали архівів. Чимало польських науковців змінили свої думки. Свідомо обманювали людей, бо не мали документів, бо так треба було. Документи були відкриті у 1990 році. А до того до них мали доступ лише ті, кому видали дозвіл №2, та й не всі матеріали їм видавали. Тому так важлива не монографія і збірники документів, де немає ніякої точки зору. Читай архіви і роби висновки.
У збірник увійшли два останні послання митрополита: до Великодня, яке у 1944 році так і не дійшло до вірних, і написане 7 вересня, в якому митрополит, який бачить уже руїну збудованої ним Церкви, закликає до спокою, праці. Не втрачати своєї віри і триматись разом Церкви, бо вона відродиться. З середини 30-х років митрополит, важко хворий на артрит (у нього були паралізовані обидві руки), диктував свої послання, потім їх перечитував, робив правки і підписував. Опісля його помічники, у тому числі і рідний брат блаженний Климентій, переписували вручну ці праці і розповсюджували їх у єпархіях Галичини та в українській діаспорі.
Під час роботи над документами інколи було складно збагнути мову конспірації. Для прикладу, священик зі Сходу України радиться з митрополитом, яке вино – біле чи червоне – краще для його здоров’я. Насправді мова йшла про чистоту дотримання обряду. І таких прикладів десятки.
Усі послання митрополита не втратили своєї актуальності донині. Геніальність і розум митрополита ще й у тому, що він неймовірно складні речі умів подавати настільки доступно науково і водночас просто, що вони легко читаються і людьми богопосвяченими, і звичайними.

Митрополит вчить смиренності

Найголовніша думка, яка простежується від першого і до останнього послання, про те, що митрополит прийшов до людей, щоб усіх їх привести під знамено Христа. Оце і було кредо життя владики: готуватись на землі до зустрічі з Господом.

У Науково-технічній бібліотеці НЛТУ України експонується виставка-персоналія «Пастирські послання митрополита Андрея Шептицького». Представлені три томи з 4-томника. Запрошуємо до перегляду.