Мова – то душа нації, її повітря й етнічний код. Зникає мова – зникає і народ

"І таки українська мова першою державною, можна сказати, ще й не була. А їй вже підсовують «вторую»... Ми забули, хто ми є. Поляк знає, що він поляк. І німець знає, що він німець, латиш знає, і фін знає, а ми – «какая разніца».  «Українці, хто вас зазомбував? Нащо нам і вороги? Ми самі вороги»"  /Іван Драч/

Невже ми не втямили досі, що наша мова, наші моральні чесноти – це наш хребет і надійний рубіж. Народ український довго був бездержавний. Хто тільки не топтався по його душі, а він вистояв, не розчинився між чужинців як етнос, зберіг свою мову, свої звичаї, свій національний характер. Збагнули чому?
Та тому, що не зрікся своїх святинь. 

Читаймо Шевченка! Дух його творів і нині повинен тримати нас. Місце Шевченка сьогодні не стільки на покуті у вишитому рушничку і "Кобзар" на полиці, як у серцях і головах наших. Він Пророк, Великий Патріот! Незрівнянно геніальніший від кожного з нас! Його "Кобзар" для нас, як Євангеліє, як слово Христа до християн. Будьмо гідними "слова Тарасового, долучімо до його любові до України свої серця і пам'ятаймо, "хто ми і чиї ми діти".
Робімо все, щоб українська мова була престижною, пишаймося нашим, рідним, українським.
Чуже берімо, але своє вознесімо!

Світлина зав. сектором науково-технічної бібліотеки Юлії Орлової
Підготувала науково-технічна бібліотека