Calendar

« March 2024 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

catalog

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Корисні посилання

cover

 

Мензатюк З. Як я руйнувала імперію

У 2014 р. "Як я руйнувала імперію" - лідер літа за версією «Книжка року 2014» (номінація «Дитяче свято»).

Menzatyuk Zirka 2«Як я руйнувала імперію» - перша українська повість для підлітків про останні роки радянської імперії.
Як жили радянські люди?
Як ганялися за дефіцитними товарами?
Кого боялися?
І чого прагнули?
Герої повісті – підлітки, що дружать, сваряться, хуліганять, часом навіть вдаються до чарів, а при тому опиняються в вирі суспільних змін. Читач зрозуміє, чому були неминучими й наступні потрясіння, що їх зазнала Україна.
Чому розвалився Радянський Союз?
І – найголовніше - хто його розвалив?
Дія у книзі відбувається у 88-89-му роках, і уся трагедія тоталітаризму розповідається через сімейні історії головної героїні.У книжці є дуже багато приміток, які допомагають розібратися у радянських реаліях – пояснюється, як працює телефон-автомат, хто такі «совки» і що таке дефіцит.

Чверть століття тому звичайні люди "руйнували імперію". Серед них були старі, і малі; чоловіки і жінки; селяни і городяни; бідні і заможні... Народ прагнув змін і дух свободи прокинувся у серцях українців. Звичайно не лише Україна виходила на мітинги за незалежність, але книга Зірки Мензатюк все ж таки розповідає про події на території нашої держави, зокрема, у селі на Буковині поблизу Чернівців.
Головна героїня - звичайна школярка Яринка. Вона живе з батьками у Києві, а літо проводить у бабусі в селі. Саме там і розгортається більша частина подій. На березі Прута дівчинка знаходить нових друзів, безліч пригод і навіть перше кохання. Всі герої цієї історії живі і справжні: Орися, Ігрек, Півоня - вони мають власне життя і про кожного з них можна написати окрему книгу.

“Як я руйнувала імперію” – це історія киянки Ярини про літні канікули 1988-го та 1989-го років, які вона проводить у бабусі та дідуся у майже фантастичному буковинському селі, де багатьом жителям вдалося зберегти не тільки українські традиції, але й пам’ять про свою національну історію: цісаря, бандерівців і УПА. Незважаючи на літо, канікули і вік головних героїв, мова йтиме про Чорнобильську трагедію, вади радянської освіти, “особливості” легкої промисловості й інші проблеми, з якими доводилося миритися українцям минулого століття. 
Загалом, сюжет книги можна розглядати з кількох точок зору. Перш за все, повість розповідає про останні роки радянської імперії, про фальшивість комуністичної ідеології, зародження національної свідомості і перші протести проти СРСР. При цьому ключову роль у розвитку націоналістично-патріотичної теми тексту стає Яринчина подорож до Латвії, де разом з батьками дівчинка стає свідком мітингу Гельсінської спілки. Спостерігаючи за “окриленими” і “вільними духом” латвійцями, дівчина проводить паралелі між Україною та Латвією і змушує читача засумніватися у її реалістичності:

imperia 0Збереження історичної пам’яті є надважливою справою для кожної сім’ї. Попри націоналістичний пафос, діти повинні розуміти значимість незалежності, цінність свободи слова та самовираження. Адже вони з дитинства мають те, про що їхні батьки боялися навіть і мріяти. Зірка Мензатюк намагається пояснити сучасним підліткам життя в тоталітарній системі не абстрактними поняттями, а через побут, звичайне життя дівчинки з усіма його барвами – новими знайомствами, цікавими подорожами, веселими пригодами, джинсами «варьонками» і малиновими шнурками. Яринка знайомиться зі своїми однолітками, які підтримують радянську владу, хочуть стати зразковими комсомольцями. Але справжніми друзями для неї є Ігрек, Микола і Півоня, які не бояться свого вільнодумства.

«Як я руйнувала імперію» переповнена національним колоритом. Тут тобі й самобутня баба Софрониха, яка палко відстоює церкву, але в той же час вірить у чортів і  відьомські чари.  І легенда про квітку едельвейсу, яку здавна вважають приворотною. І жартівливі пісні, і місцеві діалекти. І чудернацькі буковинські імена – Півонія, Фіалка, Калина.
Текст надзвичайно соковитий, переповнений фразеологізмами, яскравими метафорами, цікавими образами і символами. Розмовна лексика додає динаміки, «ореальнює» персонажів; емоційно-експресивна - допомагає глибше осягнути настрій героїв.

-          Панно Яринко, чуєш тріск? – нахилився до мого вуха Ігрек.
-          Га? Де? Не чую!
-          Тріщить Совдепія! Валиться!
-          Від крику?
-          Ага! Як мури єрихонські!

Довершеність книги у деталях. Головні герої настільки майстерно виписані, що ніби от-от зійдуть зі сторінок книги. І читач побачить перед собою пишні щічки Півоні, рокерську футболку Ігрека, шліфовані нігті «диванного» патріота Андрія, нові джинси Ніночки. Та не тільки в речах ця довершеність, а й у вмінні передати пропахлу морським вітром і солодкою ватою Одесу, виписати захоплення мами Яринки вишнево-білими півоніями - символом нескореності латишів. Але разом з тим – відверто зображені Чорнобильська трагедія, дитяча хвороба алопеція, «шизофренічність» деяких радянських фанатиків.

Головній героїні вдалося не тільки разом з іншими українцями зруйнувати імперію, а й відчути любов. У книзі вона представлена у кількох вимірах. Неусвідомлена любов до кицьки Пуми підкреслює світову тотожність: ми осягаємо любов тільки тоді, коли когось втрачаємо. Кішка стала справжньою товаришкою дівчинки, вона забавляла свою хазяйку, будила зранку ніжним муркотінням, ходила «хвостиком». Але тільки тоді, коли її не стало, Яринка зрозуміла, як сильно насправді любила свою Пуму.
Любов до друзів також надихає. Ігрек, Півоня, Микола і Яринка – шалена четвірка, яка дає добрячого «прочухана» радянській системі своїми кумедними пригодами. Але головне в їхній дружбі – злагода, щирість, незрадливість і готовність у будь-який час підтримати. На цьому тлі дружба ленінки Ніночки з іншими дівчатами виглядає вигідним союзом зразкових піонерок.
І, звісно ж, підліткова любов Ярини і Андрія. Хлопець приносить книги і волошки, декламує вірші. Але хоч перше кохання і схоже радше на пуп’янок, ніж на квітку, однак авторка вже занадто цнотливо і опоетизовано передала ці стосунки. Навряд навіть у «совку» хлопці до дівчат ходили винятково, щоб почитати ввечері вірші і поговорити про заборонених на той час письменників і музикантів.

«Як я руйнувала імперію» - це книга про любов до своєї родини, Батьківщини, друзів і навіть домашніх улюбленців. Це одна з перших спроб в дитячій літературі доступно пояснити підліткам життя у тоталітарній системі. Хоча радянська імперія давно зруйнована, однак сучасним підліткам, народженим у незалежній Україні, належить добре засвоїти цей історичний урок, аби він ніколи не повторився знову.

Menzatyuk Zirka 3

Так вже склалося, що якщо сучасні українські автори дитячої й підліткової літератури і звертаються до історичного минулого, то переважно до часів Київської Русі та козаччини, адже там – колиска української героїки, епіки та міфології. Охочих же копирсатися у тому, що відбувалося з українцями п’ядесят-тридцять років тому – катма. Тож воно і не дивно, що про радянську Україну діти дізнаються як не з підручників історії (погодьтеся, інформація подана там не завжди цікава школярам), так із мультфільмів та кінофільмів минулого століття. Безперечно, головною метою книги Зірки Мензатюк “Як я руйнувала імперію”, що з’явилася у 2014р. довгому списку премії Дитяча Книга року ВВС, є не так ознайомлення підлітків з особливостями існування нашої країни у складі СРСР, як пропагування національної ідеї. Однак, у будь-якому випадку, це чи не перша спроба говорити про радянську добу в сучасному українському дитліті, чим книжка й вирізняється на тлі інших “патріотичних” книжок.

Рецензії на книгу.
xpywuk /більш детально: https://www.livelib.ru/reader/xpywuk/:"Мені повість і її герої були близькими, аж рідними, бо нагадали власне дитинство: село, канікули в бабусі, розмови на літній кухні чи на лавиці, як форма патріотичного виховання молоді... аж ось - День незалежності України. Як сьогодні пам'ятаю, що ми з мамою йдемо Хрещатиком, а над міськрадою майорить синьо-жовтий стяг, а то 1990 рік. Наш прапор - прапор України! Вперше чую "Боже Великий, єдиний..." і "Ще не вмерла України...", вчу на пам'ять. Це наші нові славні. Ми вже не будемо піонерами. Патріотичний запал горить у серці - аж з вух лізе... Ця повість - здається, перша спроба в українській дитячі літературі осмислити події, що сталися чверть століття тому. І якщо для мене та мого покоління - це те, що я пам'ятаю, особиста історія. То для покоління моїх племінників і похресників -… "
dolli_k /більш детально: https://www.livelib.ru/reader/dolli_k/: "Зайшла я до бібліотеки, і, побачивши щойно привезену книжку Видавництво Старого Лева, відразу схопила її. Усі книги цього видавництво безмірно радували мене, тому я була впевнена на 100%, що не розчаруюся. "Як я руйнувала імперію" - це книга про радість і смуток, про біль розчарування і про піднесення душі. Вона зачіпає непростий період історії, але робить це невимушено. Описуються буденні справи героїв, яким треба приділити особливу увагу. Яринка, Півоня, Ігрек, Нінель-Тракторуся - це персонажі, з якими я б хотіла зустрітися в реальному житті: з деякими потоваришувати, а деяким просто зазирнути в очі... Також мені сподобалися деякі діалектичні буковинські вирази: вони допомагали ясніше уявити картину, навіювали ту чарівну атмосферу Західної України. Отже, ця книга дійсно чарівна, і я б…"

Автор повісті Зірка Мензатюк – лауреат премії імені Лесі Українки, чиї книги стали бестселерами в український дитячій та підлітковий літературі останнього десятиліття.
Menzatyuk Zirka 5Біографія автора. Зірка Мензатюк народилася 21 жовтня 1954 року в селі Мамаївцях Кіцманського району Чернівецької області, Україна. Писати почала, коли вчилася у другому класі. Це сталося так: одного разу вчителька задала написати вдома переказ "Ліс восени". Почавши з переказу, Зірка написала про лисячу нору, яку бачила в лісі, про білочку, що збирала ліщинові горіхи, а далі й про те, яким ліс стане взимку, коли його засипле сніг. Замість кількох рядочків переказ розтягнувся на цілих п'ять сторінок. І їй так сподобалося викладати на папері власну розповідь, що письменниця на цьому не зупинилася і написала ще й віршовану "Казку про кицю Мурку і дівчину Ганну", а в наступні дні — чимало віршиків. Однокласники чомусь не повірили, що дівчинка пише вірші сама, і стали говорити, що все те написав її прадід Олекса та й закопав, а вона викопала і видає за свої.
Закінчивши школу, Зірка вступила на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Вступ, насправді, виявився нелегким, але їй допомогли численні публікації творів у газетах, здобуте перше місце на обласній олімпіаді з української мови і літератури та ще рекомендація Спілки письменників, яку вона дістала як авторка-початківець.
Закінчивши у 1977 р. університет з червоним дипломом, вона працювала кореспондентом газети "Радянська Україна". Робота була цікавою і відповідальною, проте скоро письменниця стала відчувати, що пише не про те, не так, як хоче, тому відмовилася від кар'єри, залишила газету і присвятила себе творчості для дітей.
З 1995 р. Зірка Мензатюк — член Національної Спілки письменників України; з 1997 р. веде в дитячому журналі "Соняшник" рубрики "Храми України", "Фортеці України", "Щоб любити", "Щоденник мандрівника"; з 2004 р. — автор рубрики про святині України в освітній радіопередачі для школярів "АБЦ" Національного радіо.
Казки письменниці почали друкувати в журналах "Барвінок", "Соняшник", "Малятко", у закордонному журналі "Веселка", який виходив у США і Словаччині.
У 1990 році видавництво "Веселка" випустило її першу книжку казок "Тисяча парасольок". Невдовзі в тому ж видавництві вийшла друга книжка "Арніка" (1993) — казка про найчарівніше зілля Карпат. У видавництві "Лелека" побачила світ книжка "Мільйон мільйонів сестричок" (1999).
У 2002 р. як спеціальний випуск журналу "Соняшник" вийшла друком книга про найвідоміші церкви та монастирі України, адресована дітям, "Наші церкви: історія, дива, легенди", де у цікавій, доступній формі письменниця оповідає про різні стилі церковної архітектури, будову іконостаса, про чудові ікони України, найвизначніших українських святих, вміщує легенди і перекази, багато з яких на той час публікувалися вперше.
Не могла письменниця не написати і казок про Київ — нашу столицю — казкове місто, про яке складали казки ще за княжих часів. Всі ми їх знаємо: казку про киянина з Подолу Кирила Кожум'яку, про чарівницю Добраду та ін. І от у 2006 р. "Видавництво Старого Лева" надрукувало книгу під назвою "Київські казки". Цього ж року у видавництві побачили світ ще два видання письменниці — "Таємниця козацької шаблі" і "Казочки-куцохвостики", яке здобуло титул "Книжка року-2006" у номінації "Дитяче свято" і 3-тю премію київського ярмарку "Книжковий світ-2006" у номінації "Краща дитяча книга".
У 2007 р. у видавництві "Букрек" вийшла книга "Катрусині скарби", в якій письменниця знайомить юного читача з традиційним народним мистецтвом України. Цього ж року у видавництві "Грані-Т" побачила світ збірка казкових історій "Як до жабок говорити" про пригоди хлопчика-мрійника Іванка, якого називали чарівним не за те, що він умів робити чудеса всілякі, а тому, що вірив у них. Разом з ним можна навчитися говорити до жабок, равликів, ластівок та інших істот, зрозуміти, чому долиною цвіте бузьків вогонь, ведмежа цибуля та заяча конюшина.
У своїх казках Зірка пише про вічні цінності українського народу. У 2008 р. у видавництві "Школа" побачила світ її книжка "Макове князювання", в яку включено казки про наші свята, адже саме в них приховано багато казкового, чарівного! От хоча б перетворення звичайного яєчка в красуню-писанку, що несе на собі чарівні знаки. Про неї письменниця розповіла в казці "Писанка". Або звичай справляти на Великдень обновки, про який нам нагадує вірш Тараса Шевченка "На Великдень, на соломі". Чому їх справляли? Що вони значили? Про це — казка "Молоданчик". А хіба не варті казок свято Івана Купала, коли зілля набирається найбільшої сили, або повна краси й поезії Зелена неділя, в якій можна віднайти загублену гармонію життя, і Різдво, і Спаса та Маковія, і чимало інших свят. Вони прикрашали її дитинство, без них життя втратило б свої найяскравіші барви, тому бережімо їх!
Зірка Мензатюк — лауреат міжнародного літературного конкурсу у США, літературної премії імені Лесі Українки, Наталі Забіли.

 

Матеріали /Режим доступу станом на 02.09.2020/: 
https://starylev.com.ua/yak-ya-ruynuvala-imperiyu
https://starylev.com.ua/news/yak-ya-ruynuvala-imperiyu-naybilsh-lyubovna-zi-vsih-moyih-knyzhok
https://starylev.com.ua/club/article/viter-zmin-gudiv-nad-nashymy-golovamy
https://www.livelib.ru/book/1000937957-yak-ya-rujnuvala-imperiyu-zirka-menzatyuk 
http://flyofgreams.blogspot.com/2017/07/blog-post.html 
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=8081
https://starylev.com.ua/old-lion/author/menzatyuk-zirka

Підготувала Науково-технічна бібліотека
Відділ інформаційних технологій і комп'ютерного забезпечення
зав. сектору Новосад В.,
бібліотекар Гордійчук Х.

Матеріал підготовлено 02.09.2020р.

Контакти

Науково-технічна бібліотека НЛТУ

вул. Ген. Чупринки, 101, м.Львів, 79057

тел.: (032) 258-42-50

e-mail: library@nltu.edu.ua

Пропозиції та побажання просимо повідомляти нам на електронну адресу  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Top of Page