Calendar

« March 2024 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

catalog

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Корисні посилання

cover

 

#25DookForum Андрій Кокотюха КИЇВСЬКІ БОМБИ

Андрій Анатолійович Кокотюха – популярний український письменник, багаторазовий лауреат престижних літературних премій. Він створює твори переважно пригодницького, детективного та історичного характеру, закликаючи читачів до осмислення української історії та суспільних цінностей.

Його книга “Київські бомби” розкриває період страшного тероризму Києва на початку XX століття, коли Україна була розірвана між могутніми державами. Київ, який тоді належав до Російської імперії, став осередком запеклої боротьби революціонерів з царським режимом.

Мета створення роману “Київські бомби” – прагнення розгледіти на цьому історичному полотні українців – на боці кого вони воювали, які ідеї відстоювали, як чинили опір ворогам. В 1905-1908 роках майбутня столиця незалежної України опинилася в терористичному полум’ї – революціонери, які через десять років стануть законною владою, зчиняли справжній хаос, руйнуючи та грабуючи все навколо. В таких умовах довелось виживати одному з головних персонажів твору Андрію Волоху – молодому українцю, якого вигнали з Київського університету.

На прикладі Волоха Андрій Анатолійович Кокотюха показав, яким чином український народ чинив опір тогочасній владі й революціонерам-терористам. На тлі державного перевороту створюються різноманітні бойові організації, членом однієї з них і стає колишній студент. Який шлях боротьби йому обрати? Невже на терор відповідати такими ж радикальними методами?

У ретро-романі “Київські бомби” сплелися кілька ниточок і сюжетних ходів. Починаючи читати книгу, важко зрозуміти, де “свої” та “чужі”. Безліч підпільних терористичних загонів руйнували місто, закидаючи його бомбами. Соціалісти, євреї-есери, українські терористи – у цій строкатій мішанині кожен з головних героїв шукав свою ідею, загартовував волю та намагався дізнатися правду. Щоб дізнатися, як склалися долі членів різних бойових організацій, варто скачати й прочитати книгу до кінця.

Створений влітку 2014 року, цей роман ніби напророчив Революцію Гідності на Майдані. Вивчайте витоки своєї історії та прислухайтеся до її мудрих уроків, щоб не припускатися помилок у майбутньому.

Філера помітив, уже коли проходив повз Троїцький народний дім.

Уривок:

Від Деміївки до центру


Це ж треба так проколотися, з його досвідом. Штерн мав усі підстави вважати себе професійним революціонером. Тож спершу подумки люто, не добираючи виразів, вилаяв себе, роззяву. Та відразу ж переграв ситуацію, за

звичкою шукаючи в ній більше доброго, ніж поганого. І, вже завертаючи у двори, аби перейти ними в бік Бессарабської площі й далі до Хрещатика,все ж таки оцінив те, що сталося, з усіх боків.

Отже, де він проколовся і що має на даний момент.
Хоч початок жовтня видався в Києві доволі теплим, Штерн підняв комір сірого пальта, ніби ховаючись від неіснуючого вітру. Це дало йому змогу кинути погляд довкола, перевіряючи, чи бува не помилився й цей вусатий тип в одязі робітника – дійсно шпиг. Ні, помилки бути не може.
Вусаня Штерн уже бачив, переходячи дорогу й пропускаючи запряженого могутнім битюгом воза, завантаженого цеглою, – не лише в центральній частині столиці губернії, а й на київських околицях почалися раптом жваві забудови. Проводжаючи воза поглядом менше сорока хвилин тому, Штерн ще зловив себе на несподіваній та доволі корисній думці: ось куди треба динаміту, та побільше. Дуже багато, хай летять у повітря ці новітні кам’яниці з претензією на модерну архітектуру й нове слово в міському будівництві. Не кожен може дозволити собі зводити помпезні будинки на кілька поверхів. Це роблять дуже багаті люди – у той час коли для робітників надалі є лиш вогкі бараки. Їхнім, пролетарським, побутом ніхто з новітніх багачів не цікавиться, хоча всі вони – власники великих промислових підприємств чи комерсанти, для яких нічого святого, дай тільки волю вибити останню копійку з кишень простих людей. Тоді й зачепився поглядом за робітника з вусами. Той, поставивши на землю стару брудну шкіряну сумку із якимось інструментом, старанно зчищав паличкою бруд із правого чобота. Він цілком захопився цією справою. Штерн за своєю природою не був сентиментальним.

Отже, де він проколовся і що має на даний момент.
Хоч початок жовтня видався в Києві доволі теплим, Штерн підняв комір сірого пальта, ніби ховаючись від неіснуючого вітру. Це дало йому змогу кинути погляд довкола, перевіряючи, чи бува не помилився й цей вусатий тип в одязі робітника – дійсно шпиг. Ні, помилки бути не може.
Вусаня Штерн уже бачив, переходячи дорогу й пропускаючи запряженого могутнім битюгом воза, завантаженого цеглою, – не лише в центральній частині столиці губернії, а й на київських околицях почалися раптом жваві забудови. Проводжаючи воза поглядом менше сорока хвилин тому, Штерн ще зловив себе на несподіваній та доволі корисній думці: ось куди боковим зором щось знайоме на протилежному боці вулиці. Досвід нелегала навчив зважати на подібні речі. Глянув туди ніби між іншим, насправді ж – уважно придивляючись. Акуратного робітника впізнав одразу. Той рухався широким кроком, тримаючи сумку на плечі, дивився просто перед себе. Ясно, йде майстровий із передмістя кудись на заробітки. Те, що їм в один бік, теж не дивно – цим шляхом на Хрещатик вийти найпростіше. Так би й залишив вусаня повз увагою, якби за кілька десятківметрів, уже поруч із будівлею Троїцького дому, Штерна враз не осяяло: щось він пропустив. І це відчуття черв’яком гризло ізсередини.

Спіймавши момент, знову майнув очима в бік тепер уже давнього знайомого.

Є!

На ньому була та сама, нічим не прикметна суконна однорядка, недбало розстебнута знизу майже на половину ґудзиків. Штани, заправлені в чоботи, – таких по містах і передмістях повно ходить, нема за що окові вчепитися. Лише головні убори… Ай-ай-ай, подумав тоді Штерн, перестаралися панове з охранки. Коли чистив чобіт, на голові трималася кепка, неохайно збита на самісіньку потилицю. Тепер же голову прикрашав сірий повстяний картуз, козирок закривав верхню частину обличчя, лишилися на видноті хіба що ніс та вуса...

 

25 BookForum 2018

Матеріали:https://fictionbook.ru/author/andreyi_kokotyuha/kiivski_bombi/

Контакти

Науково-технічна бібліотека НЛТУ

вул. Ген. Чупринки, 101, м.Львів, 79057

тел.: (032) 258-42-50

e-mail: library@nltu.edu.ua

Пропозиції та побажання просимо повідомляти нам на електронну адресу  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Top of Page